Досье -> Про основи національної безпеки України (начало)

19.06.03 12:00

Про основи національної безпеки України (начало)


                                З А К О Н   У К Р А Ї Н И 


           Про основи національної безпеки України 


     ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 39, ст.351 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116 } 

 

    Цей Закон  відповідно  до  пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України  (  254к/96-ВР  )  визначає   основні   засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи,  суспільства і  держави  від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. 

     Стаття 1. Визначення термінів


     Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини   і   громадянина,   суспільства   і   держави,   за   якої забезпечуються  сталий розвиток суспільства,  своєчасне виявлення, запобігання  і  нейтралізація  реальних  та   потенційних   загроз національним інтересам;


     національні інтереси    -    життєво   важливі   матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності  Українського  народу  як  носія суверенітету  і  єдиного  джерела  влади  в  Україні,  визначальні потреби суспільства і держави,  реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;


     загрози національній  безпеці  - наявні та потенційно можливі явища  і  чинники,  що  створюють   небезпеку   життєво   важливим національним інтересам України;


     Воєнна організація  держави  -  сукупність  органів державної влади,  військових  формувань,  утворених  відповідно  до  законів України,  діяльність  яких  перебуває  під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на  захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;


      правоохоронні органи   -   органи  державної  влади,  на  які Конституцією  (  254к/96-ВР )  і   законами   України   покладено здійснення правоохоронних функцій.


     Стаття 2. Правова основа національної безпеки


    Правову основу   у   сфері   національної   безпеки   України становлять Конституція ( 254к/96-ВР ), цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою  України,  а  також  видані  на   виконання   законів   інші нормативно-правові акти.


     Відповідно  до  цього  Закону  розробляються і затверджуються Президентом   України   Стратегія   національної  безпеки  України (  105/2007 )  і  Воєнна доктрина України ( 648/2004 ), доктрини, концепції,   стратегії  і  програми,  якими  визначаються  цільові настанови  та  керівні  принципи  воєнного  будівництва,  а  також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з   метою   своєчасного  виявлення,  відвернення  і  нейтралізації реальних  і  потенційних  загроз  національним  інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами,  обов'язковими  для виконання, і основою для розробки конкретних  програм  за складовими державної політики національної безпеки. 

     Стаття 3. Об'єкти національної безпеки 

     Об'єктами національної безпеки є: 

     людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; 

     суспільство -   його   духовні,  морально-етичні,  культурні, історичні,  інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; 

     держава - її конституційний лад,  суверенітет,  територіальна цілісність і недоторканність. 

     Стаття 4. Суб'єкти забезпечення національної безпеки 

     Суб'єктами забезпечення національної безпеки є: 

     Президент України; 

     Верховна Рада України; 

     Кабінет Міністрів України; 

     Рада національної безпеки і оборони України; 

     міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; 

     Національний банк України; 

     суди загальної юрисдикції; 

     прокуратура України; 

     місцеві державні   адміністрації    та    органи    місцевого самоврядування; 

     Збройні   Сили   України,   Служба  безпеки  України,  Служба зовнішньої  розвідки  України, Державна прикордонна служба України та  інші  військові  формування,  утворені  відповідно  до законів України; ( Абзац одинадцятий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005 ) 

     громадяни України, об'єднання громадян. 

     Стаття 5. Принципи забезпечення національної безпеки 

     Основними принципами забезпечення національної безпеки є: 

     пріоритет прав і свобод людини і громадянина; 

     верховенство права; 

     пріоритет   договірних   (мирних)   засобів   у   розв'язанні конфліктів; 

     своєчасність і  адекватність  заходів  захисту   національних інтересів реальним і потенційним загрозам; 

     чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; 

     демократичний цивільний  контроль  над  Воєнною  організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; 

     використання в   інтересах  України  міждержавних  систем  та механізмів міжнародної колективної безпеки. 

     Національна безпека України забезпечується шляхом  проведення виваженої   державної   політики   відповідно   до   прийнятих   в установленому порядку доктрин,  концепцій,  стратегій і програм  у політичній,   економічній,   соціальній,   воєнній,   екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. 

     Вибір конкретних засобів і шляхів  забезпечення  національної безпеки  України  обумовлюється  необхідністю  своєчасного  вжиття заходів,  адекватних характеру  і  масштабам  загроз  національним інтересам. 

     Стаття 6. Пріоритети національних інтересів 

     Пріоритетами національних інтересів України є: 

     гарантування конституційних    прав   і   свобод   людини   і громадянина; 

     розвиток громадянського   суспільства,   його   демократичних інститутів; 

     захист державного суверенітету,  територіальної цілісності та недоторканності  державних  кордонів,  недопущення   втручання   у внутрішні справи України; 

     зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; 

     забезпечення розвитку  і  функціонування  української мови як державної в  усіх  сферах  суспільного  життя  на  всій  території України,  гарантування  вільного розвитку,  використання і захисту російської, інших мов національних меншин України; 

     створення конкурентоспроможної,    соціально     орієнтованої ринкової  економіки  та  забезпечення  постійного  зростання рівня життя і добробуту населення; 

     збереження та  зміцнення  науково-технологічного  потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку; 

     забезпечення екологічно    та   техногенно   безпечних   умов життєдіяльності громадян і суспільства,  збереження  навколишнього природного   середовища   та  раціональне  використання  природних ресурсів; 

     розвиток духовності,   моральних   засад,    інтелектуального потенціалу   Українського  народу,  зміцнення  фізичного  здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення; 

     інтеграція України в  європейський  політичний,  економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими  державами  світу  в інтересах України. 

     Стаття 7. Загрози національним інтересам і національній безпеці України 

     На сучасному  етапі  основними  реальними   та   потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є:


     у зовнішньополітичній сфері: 

     посягання на    державний    суверенітет    України   та   її територіальну цілісність,  територіальні претензії  з  боку  інших держав; 

     спроби втручання  у  внутрішні  справи  України  з боку інших держав; 

     воєнно-політична нестабільність,  регіональні   та   локальні війни  (конфлікти)  в  різних  регіонах світу,  насамперед поблизу кордонів України; 

     у сфері державної безпеки: 

     розвідувально-підривна діяльність    іноземних    спеціальних служб; 

     загроза посягань  з  боку  окремих  груп та осіб на державний суверенітет,      територіальну      цілісність,      економічний, науково-технічний  і оборонний потенціал України,  права і свободи громадян; 

     поширення корупції,  хабарництва в органах  державної  влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності; 

     злочинна діяльність проти миру і безпеки людства,  насамперед поширення міжнародного тероризму; 

     загроза використання з терористичною метою ядерних  та  інших об'єктів на території України; 

     можливість незаконного ввезення в країну зброї,  боєприпасів, вибухових речовин і засобів  масового  ураження,  радіоактивних  і наркотичних засобів; 

     спроби створення  і  функціонування  незаконних  воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави; 

     прояви сепаратизму,   намагання   автономізації  за  етнічною ознакою окремих регіонів України; 

     у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України: 

     поширення зброї масового ураження і засобів її доставки; 

     недостатня ефективність  існуючих   структур   і   механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності; 

     нелегальна міграція; 

     можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами; 

     нарощування іншими   державами   поблизу   кордонів   України угруповань військ  та озброєнь,  які порушують співвідношення сил, що склалося; 

     небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною  технікою  та озброєнням нового покоління Збройних Сил України,  інших військових формувань,  що  загрожує  зниженням  їх боєздатності; 

     повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та  оборонно-промислового комплексу України; 

     накопичення великої  кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил  України  військової  техніки,  озброєння,  вибухових речовин; 

     незавершеність договірно-правового  оформлення  і  недостатнє облаштування державного кордону України; 

     незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей; 

     у внутрішньополітичній сфері: 

     порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України,  прав і  свобод  людини  і  громадянина,  в  тому  числі  при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України; 

     можливість виникнення   конфліктів   у  сфері  міжетнічних  і міжконфесійних відносин,  радикалізації та проявів  екстремізму  в діяльності  деяких  об'єднань  національних  меншин  та релігійних громад; 

     загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;


     структурна та  функціональна   незбалансованість   політичної системи суспільства,  нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці; 

     в економічній сфері: 

     істотне скорочення внутрішнього валового  продукту,  зниження інвестиційної  та  інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу,  скорочення досліджень  на  стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку; 

     ослаблення системи  державного регулювання і контролю у сфері економіки; 

     нестабільність у  правовому  регулюванні  відносин  у   сфері економіки,  в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної  програми  запобігання  фінансовим  кризам; зростання кредитних ризиків; 

     критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості,      агропромисловому      комплексі,      системах життєзабезпечення;  загострення  проблеми  підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України; 

     недостатні темпи  відтворювальних   процесів   та   подолання структурної деформації в економіці; 

     критична залежність  національної  економіки  від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; 

     нераціональна структура  експорту  з   переважно   сировинним характером та  низькою  питомою  вагою продукції з високою часткою доданої вартості; 

     велика боргова залежність держави,  критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів; 

     небезпечне для  економічної  незалежності  України  зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки; 

     неефективність антимонопольної   політики    та    механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці; 

     критичний стан з продовольчим забезпеченням населення; 

     неефективність використання  паливно-енергетичних   ресурсів, недостатні   темпи   диверсифікації   джерел   їх   постачання  та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави; 

     "тінізація" національної економіки; 

     переважання в  діяльності  управлінських  структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними; 

     у соціальній та гуманітарній сферах: 

     невідповідність програм  реформування  економіки   країни   і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам; 

     неефективність державної  політики  щодо  підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення; 

     криза системи   охорони   здоров'я   і   соціального  захисту населення і,  як наслідок,  небезпечне погіршення  стану  здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб; 

     загострення демографічної кризи; 

    зниження можливостей  здобуття  якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства; 

     прояви моральної та духовної деградації суспільства; 

     зростання дитячої     та     підліткової      бездоглядності, безпритульності, бродяжництва; 

     у науково-технологічній сфері: 

     наростаюче науково-технологічне   відставання   України   від розвинутих країн; 

     неефективність державної  інноваційної  політики,  механізмів стимулювання інноваційної діяльності; 

     низька конкурентоспроможність продукції; 

     нерозвиненість внутрішнього     ринку     високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного  захисту  від  іноземної технічної і технологічної експансії; 

     зниження внутрішнього  попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових,  конструкторських,  технологічних установ  та високотехнологічних   підприємств,   незадовільний  рівень  оплати науково-технічної  праці,  падіння  її  престижу,   недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності; 

     відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України; 

     в екологічній сфері: 

     значне антропогенне порушення і  техногенна  перевантаженість території   України,  зростання  ризиків  виникнення  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів; 

     нераціональне, виснажливе використання  мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних; 

     неподоланність негативних   соціально-екологічних   наслідків Чорнобильської катастрофи; 

     погіршення екологічного стану  водних  басейнів,  загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води; 

     загострення техногенного  стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро; 

     неконтрольоване ввезення  в  Україну  екологічно  небезпечних технологій,  речовин,  матеріалів і трансгенних рослин,  збудників хвороб,  небезпечних  для  людей,  тварин,  рослин  і  організмів, екологічно  необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів; 

     неефективність заходів щодо  подолання  негативних  наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності; 

     небезпека техногенного,    у    тому    числі   ядерного   та біологічного, тероризму; 

     посилення впливу шкідливих генетичних  ефектів  у  популяціях живих   організмів,  зокрема  генетично  змінених  організмів,  та біотехнологій; 

     застарілість та   недостатня   ефективність   комплексів    з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів; 

     в інформаційній сфері: 

     прояви обмеження   свободи   слова  та  доступу  громадян  до інформації; 

     поширення засобами  масової  інформації  культу   насильства, жорстокості, порнографії; 

     комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм; 

     розголошення інформації,  яка  становить  державну  та  іншу, передбачену законом,  таємницю, а також конфіденційної інформації, що  є  власністю  держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави; 

     намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації. 

     Стаття 8. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки 

     З урахуванням  геополітичної  і  внутрішньої   обстановки   в Україні  діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх   і  внутрішніх  загроз  національній  безпеці,  захисті суверенітету і  територіальної  цілісності  України,  безпеки   її прикордонного простору,  піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої  безпеки,  конституційних  прав  і   свобод   людини   і громадянина,   викоріненні   злочинності,   вдосконаленні  системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної  стабільності суспільства,  зміцненні позицій України у світі,  підтриманні на  належному  рівні  її  оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної
ситуації. 

     Основними напрямами державної політики з питань  національної безпеки України є: 

     у зовнішньополітичній сфері - проведення активної міжнародної політики України з метою: 

     створення    сприятливих    зовнішньополітичних    умов   для прогресивного економічного і соціального розвитку України; 

     запобігання   втручанню   у   внутрішні   справи   України  і відвернення посягань на її державний суверенітет  і  територіальну цілісність з боку інших держав; 

     забезпечення      повноправної      участі      України     в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття    членства   у   Європейському   Союзі   та   Організації Північноатлантичного   договору   при  збереженні  добросусідських відносин  і  стратегічного  партнерства  з  Російською Федерацією, іншими  країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу; 

     сприяння  усуненню  конфліктів,  насамперед  у  регіонах,  що межують з Україною; 

     участь  у  міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки; 

     участь  у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними  угрупованнями  та  міжнародним  тероризмом,   протидія поширенню  ядерної  та  іншої зброї масового ураження і засобів її доставки; 

     адаптація законодавства     України     до      законодавства Європейського Союзу; 

     у сфері державної безпеки: 

     реформування   правоохоронної   системи  з  метою  підвищення ефективності  її  діяльності  на  основі  оптимізації   структури, підвищення  рівня  координації  діяльності правоохоронних органів, покращення      їх      фінансового,       матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення; 

     зосередження  ресурсів  і  посилення  координації  діяльності правоохоронних,  розвідувальних  і   контррозвідувальних   органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом; 

     участь   України   в  міжнародному  співробітництві  у  сфері боротьби з  міжнародною  злочинністю,  тероризмом,  наркобізнесом, нелегальною міграцією; 

     відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками продукції  і  технологій  оборонного  призначення   і   подвійного використання; 

     у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України: 

     прискорення реформування   Збройних   Сил  України  та  інших військових формувань  з   метою   забезпечення   їх   максимальної ефективності  та  здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні;  перехід до комплектування  Збройних Сил України на контрактній основі; 

     здійснення    державних    програм    модернізації   наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків  бойової  техніки  та озброєнь; 

     посилення   контролю   за   станом   озброєнь  і  захищеністю військових об'єктів; активізація робіт з утилізації зброї; 

     впровадження  системи  демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави; 

     забезпечення   соціального   захисту  військовослужбовців  та членів їх сімей; 

     дотримання  угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; 

     прискорення   процесу   делімітації  та  демаркації  кордонів України; 

     боротьба  з  організованими  злочинними угрупованнями, в тому числі  міжнародними,  які намагаються діяти через державний кордон України,  в пунктах пропуску та виключній  (морській)  економічній зоні України; 

     поглиблення   транскордонного   співробітництва  з  суміжними державами; 

     у внутрішньополітичній сфері: 

     забезпечення неухильного  додержання  конституційних  прав  і свобод   людини  і  громадянина,  захист  конституційного  устрою, вдосконалення  системи  політичної   влади   з   метою   зміцнення демократії, духовних та моральних підвалин суспільства; підвищення ефективності функціонування політичних інститутів влади; 

     створення  дійових,  у тому числі судових, механізмів захисту конституційних прав людини і основних свобод; 

     забезпечення політичної стабільності,  громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, запобігання проявам екстремізму; 

     забезпечення прозорості  в  діяльності   державних   органів, прийнятті    управлінських   рішень,   інформованості   населення, зміцнення на цій основі його довіри до владних інститутів; 

     створення повноцінного,   ефективно   діючого   місцевого   і регіонального самоврядування; 

     формування       і      вдосконалення      політико-правових, соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності,   відпрацювання   ефективних  механізмів  узгодження інтересів   етнічних   спільнот   та  розв'язання  міжнаціональних суперечностей; 

     забезпечення   міжконфесійної   стабільності  та  запобігання конфліктним  загостренням  на   релігійній   основі,   недопущення протистояння  різних  церков,  у  тому  числі  щодо розподілу сфер впливу на території України; 

     в економічній сфері: 

     забезпечення  умов  для  сталого  економічного  зростання  та підвищення конкурентоспроможності національної економіки; 

     прискорення прогресивних   структурних  та  інституціональних змін в економіці,  поліпшення інвестиційного  клімату,  підвищення ефективності       інвестиційних       процесів;      стимулювання випереджувального    розвитку    наукоємних    високотехнологічних виробництв; 

     вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій; 

     подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи,  оздоровлення  фінансово-кредитної  сфери  та  припинення відпливу капіталів за  кордон,  зменшення  позабанківського  обігу грошової маси; 

     забезпечення   збалансованого   розвитку   бюджетної   сфери, внутрішньої  і  зовнішньої  захищеності  національної  валюти,  її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку; 

     здійснення виваженої   політики   внутрішніх   та   зовнішніх запозичень; 

     забезпечення   енергетичної   безпеки   на   основі   сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу,  в тому числі    послідовного    і    активного    проведення     політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення; 

     забезпечення продовольчої безпеки; 

     захист  внутрішнього  ринку  від  недоброякісного  імпорту  - поставок  продукції,  яка  може   завдавати   шкоди   національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу; 

     посилення   участі   України  у  міжнародному  поділі  праці, розвиток  експортного  потенціалу  високотехнологічної  продукції, поглиблення  інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація  участі  в  міжнародних  економічних  і  фінансових організаціях; 

     у науково-технологічній сфері: 

     посилення  державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів науки  і  техніки  як  основи  створення  високих  технологій   та забезпечення  переходу  економіки  на інноваційну модель розвитку, створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні; 

     поетапне збільшення обсягів бюджетних  видатків  на  розвиток освіти   і   науки,   створення  умов  для  широкого  залучення  в науково-технічну сферу позабюджетних асигнувань; 

     створення   економічних   і   суспільно-політичних  умов  для підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції; 

     забезпечення необхідних     умов    для    реалізації    прав інтелектуальної власності; 

     забезпечення належного     рівня     безпеки     експлуатації промислових,  сільськогосподарських і військових об'єктів,  споруд та інженерних мереж; 

     в екологічній сфері: 

     здійснення   комплексу  заходів,  які  гарантують  екологічну безпеку  ядерних  об'єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля,  зведення до  мінімуму  впливу  наслідків  аварії  на Чорнобильській АЕС; 

     впровадження  у  виробництво  сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій,  підвищення ефективності використання природних ресурсів,  розвиток технологій переробки та утилізації відходів; 

     поліпшення екологічного  стану  річок   України,   насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води; 

     запобігання   забрудненню  Чорного  та  Азовського  морів  та поліпшення їх екологічного стану; 

     стабілізація та поліпшення  екологічного  стану  в  містах  і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; 

     недопущення неконтрольованого  ввезення  в Україну екологічно небезпечних технологій,  речовин і матеріалів,  збудників  хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів; 

     реалізація заходів    щодо   зменшення   негативного   впливу глобальних  екологічних  проблем  на  стан   екологічної   безпеки України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих питань; 

    у соціальній та гуманітарній сферах: 

  невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам; 

  неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення; 

  криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб; 

  загострення демографічної кризи; 

  зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства; 

  прояви моральної та духовної деградації суспільства; 

  зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва; 

  у науково-технологічній сфері: 

  наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн; 

  неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності; 

  низька конкурентоспроможність продукції; 

  нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії; 

  зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності; 

  відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України; 

  в екологічній сфері: 

  значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів; 

  нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних; 

  неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи; 

  погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води; 

  загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро; 

  неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів; 

  неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності; 

  небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму; 

  посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій; 

  застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів; 

  в інформаційній сфері: 

  прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації; 

  поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії; 

  комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм; 

  розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави; 

  намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації. 

Окончание здесь

 


Источник: Верховная Рада Украины.