Досье -> Военная доктрина Украины (окончание)

15.06.04 01:04

Военная доктрина Украины (окончание)


Начало здесь 


   35. Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами. 

  36. Для участі в міжнародних миротворчих операціях Україна направляє миротворчі контингенти, миротворчий персонал і надає матеріально-технічні ресурси та послуги для використання у зазначених операціях. 

  Правові, організаційні та фінансові засади участі України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною миротворчих контингентів і миротворчого персоналу визначаються міжнародними договорами України відповідно до закону. 

  37. Основними завданнями Збройних Сил України, інших військових формувань під час надання військової допомоги іншим державам є: 

  передання досвіду з питань будівництва і реформування збройних сил, підтримання їх у боєздатному стані та бойового застосування шляхом направлення радників і спеціалістів; 

  здійснення повітряних (морських) перевезень військ (сил) і матеріальних засобів; 

  підготовка спеціалістів і кадрів для збройних сил, інших військових формувань; 

  участь підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань у виконанні бойових, миротворчих або гуманітарних завдань, пов'язаних із захистом цивільного населення від радіаційної, хімічної, біологічної небезпеки та ліквідацією наслідків застосування зброї масового ураження, надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. 

  38. Керівництво Збройними Силами України здійснюється Президентом України - Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. В особливий період стратегічне керівництво Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами Президент України здійснює через Ставку Верховного Головнокомандувача (у разі її створення), робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України. 

  39. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України. 

  40. Основними завданнями керівництва Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в мирний і воєнний час є: 

  визначення перспектив і забезпечення реформування та розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань; 

  підготовка та прийняття стратегічних рішень щодо застосування Збройних Сил України, інших військових формувань; 

  стратегічне планування застосування Збройних Сил України, інших військових формувань; 

  координація оперативної і мобілізаційної підготовки Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів; 

  підготовка операцій, керівництво стратегічним розгортанням Збройних Сил України, інших військових формувань, ходом воєнних дій та виконанням завдань територіальної оборони під час війни (збройного конфлікту); 

  організація всебічного забезпечення стратегічних дій Збройних Сил України, інших військових формувань; 

  забезпечення взаємодії угруповань Збройних Сил України між собою, з іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування під час підготовки до оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. 

  41. Генеральний штаб Збройних Сил України є головним військовим органом з питань планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами, органами виконавчої влади та органами 
місцевого самоврядування у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. 

  IV. Воєнно-економічна та військово-технічна складові Воєнної доктрини 

  42. Заходи щодо забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів спрямовуються на створення умов їх ефективного функціонування, використання наявних матеріальних, фінансових, кадрових, інформаційних та інших ресурсів відповідно до законодавства. 

  43. Економічне забезпечення воєнної безпеки України здійснюється в межах економічних і фінансових можливостей держави шляхом формування та реалізації науково обґрунтованої воєнно-економічної, військово-технічної і військово-промислової політики. 

  44. Головною метою економічного забезпечення воєнної безпеки України є всебічне задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів у фінансових і матеріальних ресурсах при раціональному обсязі оборонних витрат держави. 

  45. Основні принципи економічного забезпечення воєнної безпеки України: 

  відповідність характеру, масштабів, пріоритетів і спрямованості воєнно-економічної діяльності держави завданням 
воєнної політики (потребам воєнної безпеки), а також фінансово-економічним можливостям України; 

  спрямування необхідних фінансових, матеріально-технічних та інтелектуальних ресурсів для вирішення ключових завдань забезпечення воєнної безпеки України; 

  створення сприятливих умов для функціонування підприємств, установ та організацій, які визначають виробничо-технологічну і науково-технічну стабільність оборонно-промислового комплексу України; 

  забезпечення науково-технічного, технологічного, інформаційного і ресурсного потенціалу у розробленні та виробництві основних видів військової продукції. 

  46. Основні напрями економічного забезпечення воєнної безпеки України: 

  своєчасне (у межах наявних оборонних ресурсів держави) виконання програм реформування і розвитку та планів підготовки і застосування Збройних Сил України, інших військових формувань; 

  оптимізація витрат оборонних ресурсів та здійснення контролю за їх використанням; 

  розвиток науково-технічної, технологічної і виробничої бази оборонно-промислового комплексу; 

  забезпечення створення, виробництва та удосконалення (модернізації) озброєння і військової техніки; 

  зменшення залежності України від поставок з інших держав озброєння і військової техніки та матеріально-технічних ресурсів; 

  забезпечення правового захисту об'єктів інтелектуальної власності, що містяться в продукції, виготовленій для потреб оборони, а також у технологіях її розроблення і виробництва; 

  забезпечення функціонування і вдосконалення мобілізаційної підготовки національної економіки; 

  формування та підтримання в належному стані державного матеріального резерву, резервних фондів грошових коштів; 

  формування та здійснення взаємовигідного міжнародного воєнно-політичного, військового і військово-технічного співробітництва, виконання міжнародних договорів України у воєнно-економічній сфері; 

  забезпечення соціального та правового захисту військовослужбовців і членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів; 

  здійснення заходів щодо екологічної безпеки (ліквідація наслідків військової діяльності, утилізація техногенно небезпечних видів озброєння, військової техніки, боєприпасів, майна, інших матеріальних засобів тощо); 

  розвиток системи воєнно-економічного аналізу і прогнозування фінансових, матеріальних потреб для забезпечення обороноздатності України. 

  47. Військово-технічна політика держави спрямовується на підтримання у боєздатному стані, модернізацію, розроблення та оснащення Збройних Сил України, інших військових формувань системами озброєння і військової техніки, що становлять основу їх бойового потенціалу. 

  48. Пріоритетні напрями забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань озброєнням і військовою технікою: 

  створення ефективних систем (комплексів, зразків) озброєння і військової техніки для розв'язання завдань Збройних Сил України, інших військових формувань з урахуванням реальних економічних можливостей держави; 

  підтримання наявного озброєння і військової техніки у боєздатному стані; 

  гарантоване постачання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням сучасних високоефективних видів озброєння і військової техніки; 

  запобігання військово-технічному і технологічному відставанню України у розвитку основних видів озброєння і військової техніки, які можуть вироблятися в Україні і бути конкурентоспроможними на світовому ринку зброї; 

  формування науково-технічної бази в галузі фундаментальних і пошукових досліджень, у тому числі технологій подвійного призначення; 

  створення сприятливих умов мобілізаційного розгортання промисловості для виробництва озброєння і військової техніки у необхідних обсягах; 

  проведення раціональної конверсії та реструктуризації оборонно-промислового комплексу; 

  зниження рівня залежності України у військово-технічній сфері від інших держав; 

  розвиток військово-технічного співробітництва, формування збалансованого експорту та імпорту продукції військового призначення і товарів подвійного використання; 

  проведення випробувань та сертифікації озброєння і військової техніки. 

  V. Прикінцеві положення 

  Реалізація Воєнної доктрини досягається шляхом здійснення комплексу політичних, економічних, соціальних, воєнних, інформаційних, правових та інших заходів, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки та оборони України. 

  Воєнна доктрина є основою для підготовки та прийняття воєнно-політичних і воєнно-стратегічних рішень, розроблення програм у воєнній сфері. Положення Воєнної доктрини обов'язкові для виконання всіма органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України. 

  Положення Воєнної доктрини можуть уточнюватися і доповнюватися під час формування і реалізації державної політики у сфері воєнної безпеки з урахуванням змін воєнно-політичної обстановки, характеру і змісту загроз національній безпеці України у воєнній сфері, умов військового будівництва. 

  Реалізація положень Воєнної доктрини забезпечується Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України та Кабінетом Міністрів України відповідно до повноважень, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України. 
 

 Глава Адміністрації 
 Президента України В.МЕДВЕДЧУК 


Источник: Верховная Рада