Досье -> Про основи національної безпеки України (окончание)

19.06.03 12:00

Про основи національної безпеки України (окончание)


Начало здесь

 

Стаття 8. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки 

  З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації. 

  Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є: 

  у зовнішньополітичній сфері - проведення активної міжнародної політики України з метою: 

  створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України; 

  запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав; 

  забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, 
набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу; 

  сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною; 

  участь у міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки; 

  участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і засобів її доставки; 

  адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу; 

 у сфері державної безпеки: 

  реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення; 

  зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом; 

  участь України в міжнародному співробітництві у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією; 

  відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками продукції і технологій оборонного призначення і подвійного використання; 

  у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України: 

  прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні; перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі; 

  здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєнь; 

  посилення контролю за станом озброєнь і захищеністю військових об'єктів; активізація робіт з утилізації зброї; 

  впровадження системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави; 

  забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей; 

  дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; 

  прискорення процесу делімітації та демаркації кордонів України; 

  боротьба з організованими злочинними угрупованнями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України; 

  поглиблення транскордонного співробітництва з суміжними державами; 

  у внутрішньополітичній сфері: 

  забезпечення неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади з метою зміцнення демократії, духовних та моральних підвалин суспільства; підвищення ефективності функціонування політичних інститутів влади; 

  створення дійових, у тому числі судових, механізмів захисту конституційних прав людини і основних свобод; 

  забезпечення політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, запобігання проявам екстремізму; 

  забезпечення прозорості в діяльності державних органів, прийнятті управлінських рішень, інформованості населення, зміцнення на цій основі його довіри до владних інститутів; 

  створення повноцінного, ефективно діючого місцевого і регіонального самоврядування; 

  формування і вдосконалення політико-правових, соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спільнот та розв'язання міжнаціональних суперечностей; 

  забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі, недопущення протистояння різних церков, у тому числі щодо розподілу сфер впливу на території України; 

  в економічній сфері: 

  забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки; 

  прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв; 

  вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій; 

  подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси; 

  забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку; 

  здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень; 

  забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення; 

  забезпечення продовольчої безпеки; 

  захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту - поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу; 

  посилення участі України у міжнародному поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях; 

  у науково-технологічній сфері: 

  посилення державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки як основи створення високих технологій та забезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку, створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні; 

  поетапне збільшення обсягів бюджетних видатків на розвиток освіти і науки, створення умов для широкого залучення в науково-технічну сферу позабюджетних асигнувань; 

  створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції; 

  забезпечення необхідних умов для реалізації прав інтелектуальної власності; 

  забезпечення належного рівня безпеки експлуатації промислових, сільськогосподарських і військових об'єктів, споруд та інженерних мереж; 

  в екологічній сфері: 

  здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об'єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 

  впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів; 

  поліпшення екологічного стану річок України, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води; 

  запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану; 

  стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; 

  недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів; 

  реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих питань; 

  у соціальній та гуманітарній сферах: 

  істотне посилення соціальної складової економічної політики, реальне підвищення життєвого рівня населення, передусім на основі піднесення вартості оплати праці, своєчасної виплати заробітної плати та гарантованих законом соціальних виплат, посилення цільової спрямованості матеріальної підтримки, зниження рівня безробіття; 

  створення умов для подолання бідності і надмірного майнового розшарування в суспільстві; 

  збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни; подолання кризових демографічних процесів; 

  створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров'я, 
ліквідації алкоголізму, наркоманії, інших негативних явищ; 

  ліквідація бездоглядності, безпритульності та бродяжництва серед дітей і підлітків; 

  в інформаційній сфері: 

  забезпечення інформаційного суверенітету України; 

  вдосконалення державного регулювання розвитку інформаційної сфери шляхом створення нормативно-правових та економічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну; 

  активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України; 

  забезпечення неухильного дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції; 

  вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України. 

  Стаття 9. Повноваження суб'єктів забезпечення національної безпеки 

  Відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України: 

  Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України ( 254к/96-ВР ), прав і свобод людини і громадянина, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України; 

  Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національної безпеки, формує законодавчу базу в цій сфері, схвалює рішення з питань введення надзвичайного і воєнного стану, мобілізації, визначення загальної структури, чисельності, функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України; 

  Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах 
національної безпеки і оборони; з урахуванням змін у геополітичній обстановці вносить Президенту України пропозиції щодо уточнення Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України; 

  Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обороноздатності, національної безпеки України, громадського порядку і боротьби із злочинністю; 

  Національний банк України відповідно до основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику в інтересах національної безпеки України; 

  міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки; ( Абзац сьомий статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005 ) 

  місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері національної безпеки, віднесених законодавством до їхньої компетенції; 

  Воєнна організація держави забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру; 

  правоохоронні органи ведуть боротьбу із злочинністю і протидіють тероризму, забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів; 

  суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України; 

  прокуратура України здійснює повноваження у сфері національної безпеки України відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про прокуратуру України" ( 1789-12 ); 

  громадяни України через участь у виборах, референдумах та через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національні інтереси, добровільно і в порядку виконання конституційних обов'язків здійснюють заходи, визначені законодавством України щодо забезпечення її національної безпеки; як безпосередньо, так і через об'єднання громадян привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; у законний спосіб і законними засобами захищають власні права та інтереси, а також власну безпеку. 

  Стаття 10. Основні функції суб'єктів забезпечення національної безпеки України 

  Основними функціями суб'єктів забезпечення національної безпеки є: 

  вироблення і періодичне уточнення Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України, доктрин, концепцій, стратегій і програм у сфері національної безпеки, планування і здійснення конкретних заходів щодо протидії і нейтралізації загроз національним інтересам України; 

  створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування системи національної безпеки; 

  удосконалення її організаційної структури; 

  комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне та інше забезпечення життєдіяльності складових (структурних елементів) системи; 

  підготовка сил та засобів суб'єктів системи до їх застосування згідно з призначенням; 

  постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці; 

  систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму; 

  прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин їх виникнення та 
наслідків прояву; 

  розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національних інтересів України; 

  запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси; 

  локалізація, деескалація та врегулювання конфліктів і ліквідація їх наслідків або впливу дестабілізуючих чинників; 

  оцінка результативності дій щодо забезпечення національної безпеки та визначення витрат на ці цілі; 

  участь у двосторонньому і багатосторонньому співробітництві в галузі безпеки, якщо це відповідає національним інтересам України; 

  спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних організацій та договорів у галузі безпеки. 

  Стаття 11. Контроль за здійсненням заходів щодо забезпечення національної безпеки 

  Контроль за реалізацією заходів у сфері національної безпеки здійснюється відповідно Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України в межах їх повноважень, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України. 

  Стаття 12. Прикінцеві положення 

  1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.


  2. З набранням чинності цим Законом втрачає чинність Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року ( 3/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 10, ст. 85; 2001 р., N 9, ст. 38). 
 

 Президент України Л.КУЧМА 

 м. Київ, 19 червня 2003 року 
  N 964-IV



Источник: Верховная Рада Украины.